Інформація про законодавство про захист персональних даних

опубліковано: 18 березня 2025 оновлено: 11 квітня 2025

Димерська селищна рада дотримується законодавства України у сфері захисту персональних даних та забезпечує їх конфіденційність.

Законодавство про захист персональних даних складають Конституція України, Закон України «Про захист персональних даних» інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Суб’єктом персональних даних є фізична особа, персональні дані якої обробляються (стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних»).

Особисті немайнові права на персональні дані, які має кожна фізична особа, є невід’ємними і непорушними.

До персональних даних можна віднести будь-які відомості, за якими ідентифікується або може бути ідентифікована фізична особа, зокрема: прізвище, ім’я, по батькові, адреса, телефони, паспортні дані, національність, освіта, сімейний стан, релігійні та світоглядні переконання, стан здоров’я, матеріальний стан, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім’ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, статевому, професійному та інших сферах життя особи (за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов’язану із здійсненням функцій держави або органу місцевого самоврядування) тощо. Вказаний перелік не є вичерпним.

Така інформація про фізичну особу та членів її сім’ї є конфіденційною і може оброблятися в тому числі поширюватись тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» також визначає поняття знеособлення персональних даних – вилучення відомостей, які дають змогу прямо чи опосередковано ідентифікувати особу.

Стаття 8 вищевказаного Закону регламентує Права суб’єкта персональних даних, зокрема:

знати про місцезнаходження бази персональних даних, яка містить його персональні дані, її призначення та найменування, місцезнаходження та/або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника цієї бази, або дати відповідне доручення уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
на доступ до своїх персональних даних, які містяться у відповідній базі персональних даних;
отримати в місячний строк з дня надходження запиту відповідь про те, чи зберігаються його персональні дані у відповідній базі персональних даних, а також отримати зміст його персональних даних, які зберігаються;
пред’являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником цієї бази, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
на захист своїх персональних даних від несанкціонованої обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв’язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
звертатися з питань захисту своїх прав щодо персональних даних до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, до повноважень яких належить здійснення захисту персональних даних.

Виклавши мотиви своїх дій, суб’єкт персональних даних має право заперечувати проти обробки його даних органами державної влади та органами місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, передбачених законом.

Розпорядження персональними даними фізичної особи, обмеженої в цивільній дієздатності або визнаної недієздатною, здійснює її законний представник.

Право на розпорядження персональними даними фізичної особи, яка померла, належить її спадкоємцям в частині персональних даних.

Підставами для обробки персональних даних є:

згода суб’єкта персональних даних на обробку його персональних даних;
дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень;
укладення та виконання правочину, стороною якого є суб’єкт персональних даних або який укладено на користь суб’єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб’єкта персональних даних;
захист життєво важливих інтересів суб’єкта персональних даних;
необхідність виконання обов’язку володільця персональних даних, який передбачений законом;
необхідність захисту законних інтересів володільця персональних даних або третьої особи, якій передаються персональні дані, крім випадків, коли потреби захисту основоположних прав і свобод суб’єкта персональних даних у зв’язку з обробкою його даних переважають такі інтереси.

Про передачу персональних даних третій особі володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб’єкта персональних даних, якщо цього вимагають умови його згоди або інше не передбачено законом.

Про зміну, видалення чи знищення персональних даних або обмеження доступу до них володілець персональних даних протягом десяти робочих днів повідомляє суб’єкта персональних даних, а також суб’єктів відносин, пов’язаних із персональними даними, яким ці дані було передано.

Контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень здійснюють такі органи:

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;
Судові та інші державні органи.

Відповідальність, що передбачена за порушення законодавства про захист персональних даних.

Порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою як адміністративну, так і кримінальну відповідальність.

Так, статтею 188-39 КУпАП за порушення законодавства у сфері захисту персональних даних передбачено адміністративну відповідальність, яка передбачає штраф від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в залежності від самого порушення та особи, яка його вчинили.

Також, статтею 182 Кримінального кодексу України за порушення недоторканності приватного життя передбачено кримінальну відповідальність, яка передбачає:

штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
виправні роботами на строк до 2 років;
арешт на строк до 6 місяців;
обмеження волі на строк до 3 років.

Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду, караються арештом на строк від 3 до 6 місяців або обмеженням волі на строк від 3 до 5 років, або позбавленням волі на той самий строк.

У випадку виявлення під час перевірки ознак кримінального правопорушення необхідні матеріали направляються до правоохоронних органів.

Кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (стаття 55 Конституції України).