9 листопада українці у всьому світі відзначають надзвичайно важливе свято – День української писемності та мови
За свою багатовікову історію українська мова не раз зазнавала утисків, заборон і репресій. Однак, завдяки незламній волі українського народу, їй вдалося вистояти й утвердитись. І сьогодні наша солов’їна звучить по всьому світу, її носії шанують силу та красу українського слова, його незламність, милозвучність та сучасність.
В умовах повномасштабної війни, яку розв’язала проти нас росія, українська мова стала могутньою зброєю, нашим скарбом, який об’єднує та зміцнює Україну.
Щороку в День української писемності та мови українці зі всього світу беруть участь у Всеукраїнському диктанті національної єдності – загальнонаціональній акції, яка дає можливість відчути причетність до спільноти однодумців, зробити внесок у популяризацію рідної мови та перевірити власну грамотність. Сьогодні об 11 годині можна кожному бажаючому приєднатися до написання Радіодиктанту національної єдності, увімкнувши будь-яку, з перелічених, платформу:Українське Радіо або Радіо Культура, телеканал Суспільне Культура: bit.ly/3DJ3Bvb, діджитал-платформи Суспільного фейсбук-сторінку https://bit.ly/3FUTl62 Суспільного та ютуб-канали Українського Радіо https://bit.ly/3TbCz5n та Суспільне Новини bit.ly/3UBpdjU, додатки suspilne.radio або Дія.
Взагалі це свято має глибинну духовну суть та історично звеличує нашу націю. Наша рідна українська мова є найціннішим надбаннням та основою духовного багатства українського народу, адже вона в нас милозвучна та досить цікава, про що свідчать наступні цікаві факти про неї:
1.Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 р. задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.
2.В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.
3.У 1918-1920 рр. українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Так, значно ширшими були межі поширення української мови раніше. Слід лише поглянути на мовну карту 1871 р., де солов’їна розлітається «Від Сяну до Дону».
4.Українська мова тісно пов’язана зі старослов’янською – спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян.
5.За доведеними результатами дослідження вченого В. Кобилюха наша мова сформувалась ще Х-IV тис.р. до нашої ери. Тож походження багатьох слів слід шукати в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах. Адже вони виникли значно пізніше за українську.
6.Надавати усім словам зменшувально-пестливу форму – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там – навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.
7.Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».
8.Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).
9.7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.
10.В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.
11.Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.
12.Починаючи з ХVIII ст. і до ХІХ ст. в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську.
13.В кінці XVI ст. – на початку ХІХ ст. в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.
14.Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості.
15.В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря. В «Остромировому Євангелії» (XI ст.) та інших найдавніших пам'ятках писемності січню відповідала назва просинець (бо в цей час ставало світліше), лютому – перетынъ (бо це був сезон вирубки лісу), березню – сухыи (безводний; є версія, що в деяких місцях вже підсихала земля), квітню – березень, березозолъ (імена, пов'язані з березою, що починає цвісти), травню – травень (від «трава»), червню – изокъ (коник; запозичено зі ст.-болг.), липню – червень, серпень (від «серп», що вказує на час жнив), серпню – загравъ (від «заграва»), вересню – рюєнъ (можливо, від «ревіти», рев тварин), жовтню – листопадъ, листопаду-грудневі – грудень (від «груда», «грудка» – мерзлі горбки на дорозі), іноді – студень. Так само слід враховувати, що наведені давньоруські місяці є такими, ймовірно, тільки для певних земель.
16.Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан». Назва хімікату для боротьби з шкідниками складається аж з 30 літер!
17.Сучасна українська мова налічує близько 256 тис. слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні.
18.Івана Котляревського не дарма вважають основоположником нової української мови. Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної.
19.Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові – санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тис. р.
Нехай наша рідна українська мова утверджується, щоб цей нетлінний скарб служив єднанням між поколіннями, возвеличував Україну та українців.
